Валерія Мажура

 Юрій Винничук

"Місце для дракона"

 
   У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім нелютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.
Тому я пропоную всім прочитати цей незвичайний твір, та полинути у світ фантазії.


 

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Микола Євус

Изображение
Люїс Клайв "Лев, Чаклунка і Платянна шафа"     "Лев, Чаклунка і Платянна шафа" - це дуже цікава книжка,вона представляє із себе першу книгу про Хроніків Нарнії. Хроніки Нарнії — цикл з семи фентезійних книг (казок), написаних Клайвом Стейплз Льюїсом. У них розповідається про пригоди дітей у чарівній країні під назвою Нарнія, де тварини можуть розмовляти, магія нікого не дивує, а добро бореться зі злом. Через бомбардувань Лондона чотирьох дітей сім’ї Певенсі (Пітера, Сьюзен, Едмунд і Люсі) відправляють до друга сім’ї, професора Дигора Керку. Під час гри в хованки Люсі ховається в шафі, через яку потрапляє в Нарнію, де знайомиться з фавном Тумнуса. Тумнуса розповідає їй, що Нарнія знаходиться під владою Білої Чаклунки, яка захопила країну і проголосила себе королевою; через неї в Нарнії вічна зима і ніколи не буває Різдва. Повернувшись до братів і сестри, Люсі розповідає про свою пригоду, однак ті їй не вірять. Пізніше, коли вона вдруге потрап
Далее...

Уляна Марченко

Изображение
Володимир Ведко ''Сивий капітан'' Фантастична  література   Володимир Владко Сивий Капітан ЧАСТИНА ПЕРША Загадковий автомобіль Розділ перший 1. ЗАЛІЗНИЧНА КАТАСТРОФА Швидкий поїзд Торенсія–Корсехона–Веракрус мчав на повний хід. З важким гуркотом він пролітав над стрілками і перехрестями рейок. Будинки станцій ледве встигали блимнути зеленими й червоними вогниками — і зразу потому зникали в нічній темряві. А поїзд мчав далі й далі, залишаючи за собою довгий золотий хвіст з рухливих неспокійних іскор. Вони згасали не одразу, а довго ще крутилися в повітрі і лише потім повільно опускалися на темну землю, мов малесенькі яскраві зірочки. В купе одного з вагонів сиділо три чоловіки. Кругленький вусатий іберієць з великим животом і червоним обличчям уже вчетверте перегорнув набридлі сторінки вечірньої газети, лінькувато позіхнув і ще раз поглянув на своїх сусідів. Невисокий стрункий юнак, що сидів проти нього, все так само задумливо дивився у вікно.
Далее...